election

April 21, 2019
April 2019
Нарешті. Закрита остання дільниця в Каліфорнії, вже сьома ранку в Україні, і скоро країна прокинеться, відчуваючи вітер змін або аромат того, що наробили…

Останній місяць на реформи та підписи, які може зробити команда діючого Президента. Місяць на оговтання від емоцій, усвідомлення положення та планування подальших дій. Не лише Президенту, але й кожному, хто його підтримав сьогодні своїм голосом, хто висловив подяку за п`ять років його роботи, хто готовий продовжувати працювати, оберігати здобуте, відстоювати належне. Свобода понад усе, незалежність, життя цілої країни та кожного волелюбного українця – де б не були ви сьогодні, якщо серце крається, ви розумієте, про що я намагаюся сказати… Як у Франка, «дух, що тiло рве до бою, рве за поступ, щастя й волю».

Чи сумно? Безперечно. Мільйони програних голосів, демократично покладених на ваги існування України, – це невимовний сум. Завжди знаючи, що працювати треба з кожним вухом, що може слухати, та з кожною головою, яка не вміє думати, – ми програли цю дистанцію. Але я бачу 4 мільйони незнайомців в підрахунку, і сотні коментарів від добрих знайомих, з якими нам і далі йти одним шляхом.

Чи страшно? Без сумнівів. Доля країни, яка дала мені життя, освіту, усвідомлення свого місця в етносі та культурній спадщині… Мені – українці, мені – запоріжанці, мені – білінгву з домінуючою російською мовою в анамнезі, мені – патріоту закордоном. Так, мені страшно. Бо Україна – це не лише пляма на глобусі красивої форми, географічне місце, де живуть батьки і світить сонце іншим боком. Україна – це частина моєї істоти, мого фізичного існування і душевних сил. Моє джерело, якому загрожує засуха. І це той випадок, коли не можна просто бити в шаманський бубен і висиджувати дощ. Треба оточити джерело живим ланцюгом і тримати лінію. Whatever comes out of these gates, we’ve got a better chance of survival if we work together (Gladiator).

Можливо, зараз здається, що наступні п’ять років (а хто знає, чи менше) потрібно жити на вдиху. Відчуття стресу не дає комфорту, не дозволяє розслабитися.

Але природа така, що за кожним підйомом йде спуск, а за кожним спуском – підйом. За кожним вдихом треба робити видих, і вчитися у свого дихання, слухати серце, бо його правильний ритм дає музику і голові, супроводжує хід думок, насичує розум. Видих, чи спуск, не означає поразки. Втрачений бій не є програною війною. Слова «ніколи не здаватися», з промови Президента сьогодні, довго будуть звучати в моїй голові. Сподіваюся, що будуть рухати й однодумців.

Так само як Франка безсмертні рядки:
«… Лупайте сю скалу! Нехай нi жар, нi холод
Не спинить вас!
Зносiть i труд, i спрагу, й голод,
Бо вам призначено скалу сесю розбить.»

Будьмо!

2 thoughts on “election

  1. Приємно лише, що в моєму колі спілкування самі єдинодумці. Чесно кажучі, не думаю, що справдяться НАЙГІРШІ сценріі, але відкат буде значним і можна лише сподіватися, що Беня “візьме грошима” без різких рухів.

    Like

    • Я теж певний час жила в якомусь наче закритому просторі, де люди більш-менш “одного поля”. Бо в фейсбуці давно все зачищено, так мені здавалося. З 2014-2015го. Але таки ці вибори показали, зо люди ще вміють дивувати… Навить ті, про кого був впевнений, що разом і “батька бити”…

      Liked by 1 person

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s